тихіше, спасибі!
Дверима не грюкати,
слава!
столу
кут – і лікоть.
Сутолочь, стоп!
серце, угамуйся!
Локоть – і лоб.
Локоть – і думка.
Юність – кохати,
старість – погрітися:
колись – бути,
нікуди подітися.
Хоч би закут –
Тільки без інших!
крани – течуть,
стільці – гуркочуть,
роти говорять:
Кашею в роті
спасибі
“за красу”.
Знали б ви,
Близький і далекий,
як голови
Власної шкода мені –
Бога в орді!
степ – каземат –
рай – це де
Не говорять!
Юбочник – Yahoo –
крамар – приватність!
Богом мені – той
буде, хто дасть мені
– Чи не часу!
дні полічені! –
для тиші –
чотири стіни.
Париж, 26 Січня 1926
