Від чотирьох до семи

В серці, як в дзеркалі, тінь,
сумно самій – і з людьми…
Повільно тягнеться день
Від чотирьох до семи!
До людям не треба – solgut,
У сутінках кожен жорстокий.
Хочеться плакати мені. У джгут
Пальці скрутили хустку.
якщо скривдиш – прощу,
Тільки мене не томи!
– Я нескінченно сумую
Від чотирьох до семи.

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Марина Цвєтаєва
Додати коментар