Колись однолітка (про мідь
волос моїх! жива жила!)
Я поклявся не старіти,
На жаль: провисати – забула.
Не вірячи батьківщини снігах –
………………………………………
Той просто махнув до богів:
Де не старіють, НЕ сивіє…
……………………………………..
………………………… старий
Я оспівувала – срібло,
воно мене – посеребрило.
грудень 1940
