Колись однолітка (про мідь…

Колись однолітка (про мідь
волос моїх! жива жила!)
Я поклявся не старіти,
На жаль: провисати – забула.

Не вірячи батьківщини снігах –
………………………………………
Той просто махнув до богів:
Де не старіють, НЕ сивіє…

……………………………………..
………………………… старий
Я оспівувала – срібло,
воно мене – посеребрило.

грудень 1940

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Марина Цвєтаєва
Додати коментар