перевести на:
портал поета: Цвєтаєва Марина Іванівна
читати нижче: ще молитва

І знову перед Тобою я схиляю коліна,
У віддалі побачивши Твій зірковий вінець.
Дай зрозуміти мені, Христос, що не все тільки тіні,
Дай НЕ тінь мені обійняти, нарешті!

Я змучена цими довгими днями
без турботи, без цілей, завжди в напівімлі…
Можна тіні любити, але живуть чи тінями
Вісімнадцяти років на землі?

І співають адже, і пишуть, що щастя спочатку!
Розквітнути всією душею б радісної, всій!
Але чи не так ль: адже щастя немає, поза печалі?
Крім мертвих, адже немає друзів?

Адже від століття запалені вірою іншою
Ховалися від світу в безлюдді пустель?
немає, не треба посмішок, здобутих ціною
Осквернення вищих святинь.

Мені не треба блаженства ціною принижень.
Мені не треба любові! Я сумую – не про неї.
Дай мені душу, Спаситель, віддати – тільки тіні
У тихому царстві улюблених тіней.

Москва, осінь, 1910

Популярні вірші Цвєтаєвої:


всі вірші (зміст за алфавітом)

залишити коментар